Ти – спогади мої солодкі,
Що в снах блукають вже давно,
Сором’язливі погляди короткі,
Ти – мрія, якій родитись не дано.
Сумує серце за тобою…
Так хочеться ввірватися крізь час,
Назад в минуле, вірною ходою,
До тих хвилин, які жили для нас.
Я хочу знову взяти твою руку,
Яку ти ніжно висмикнеш назад.
Пророкувала доля нам розлуку,
Своїх сердець, ми не послухали порад.
Сумує серце за тобою…
Вперед так впевнено тече життя,
І я за ним, мов за водою,
Від тебе віддаляюсь в забуття.
Та ще жевріє іскорка надії,
Що там, де вже не володіє час,
Здійсняться нездійсненні мрії,
Й кохання поєднає нас.
Листопад 2014
| 
