Вітре, мій наставнику крилатий
І куди ж ти втік від мене?
Можливо вже пора згадати,
Мій хуторок зелений?
А пам’ятаєш того дуба,
Якого «кучерявим» звали,
Як ніжно пестив його чуба
Коли там солов’ї співали?
Під дубом тим ти у колисці
Мене малого колихав
І забавляв зеленим листям,
Коли я рюмсав і не спав.
Навчав мене любити Волю
І в серці мати у собі:
«Тоді і ліс, і степ, і чисте поле,
Належать буде все тобі.»
Як швидко тануть дні-години…
Шкода, що час не хоче нам служить.
Так тяжко, пройдені стежини,
Назавжди в пам’ять відложить.
Прийде пора і світ мене покине,
У Всесвіт далі полетить
Та у душі, мій хуторок не згине.
У ній він буде вічно жить.
Листопад 2011
| 
