Поглядаю, Боже, на твоє я небо. Чи ти є там, чи тебе немає? Чи з тобою, чи без тебе, Сонце щодня виглядає?
Ти десь зверху, а я серед люду, На цей світ дивлюся. Бачу всіх я, серед п'янства, наркоти і блуду. Бачу й до тебе молюся.
Чи вже вони такі винуваті, Що самі себе карають? Поглянь, Боже, вже у кожній хаті, Душу пропивають.
Чи не бачиш, як страждають діти? У страху живуть, голодують.
За що мають це терпіти?
За батьків, що їх долю плюндрують?
Ой мабуть не бачиш, Боже, Що люд пропадає? А що бідна ця людина може? А ні розуму, як в тебе, ні сили немає.
З твого боку, твоя сила, З іншого його, нею управляють. Хіба ж те життя буде миле У якому, душу розривають...
травень 2009
| 
