Невже ти думаєш, що я
не знаю
Де наш, щоночі, Бог
ночує?
Тихіше будь та не
кричи, благаю,
Бо ще здригнеться як
почує.
Він зараз саме в
низькій хаті:
Там мати , стомлена
трудом,
Бо в неї діточок
багато,
Не спить — дрімає коротеньким
сном.
А батько де? Ви
вправі запитати.
А батько! Батько їх
покинув,
Бо тяжко стало
працювати .
Мов голуб, пурхнув і
полинув,
До тої, що оченятами
манила
Й гріхом частенько
напувала
Та душу в сіті
заманила,
З сердець дитячих її
вкрала.
Не знає батько-бідолаха,
Що швидко час
настане,
На душу вже чекає плаха,
Загине в втіхах ,
камнем стане.
То ж діти, щоб на
ноги стали,
Тепер із ними Бог
ночує
Навчить, щоб мамі помагали
І трохи духом
підгодує…
Листопад 2013
| 
