Крапля радості упала І теплом по серцю розлилась, А душа зраділа бо чекала. Враз на крилах піднялась.
Геть у хмари полетіла, Її світ цей відпустив І вертатись не хотіла, Доки крик не попросив.
Крик від болю і страждання Залишався на землі. Від невдалого кохання, Від тяжкої праці на селі.
Десь кричала мовчки мати Від знущань дітей своїх, Бо нема, що більше дати На машини, як у всіх.
А ось там кричить дитинка, Вбита матір'ю за мить. Поряд з нею плаче жінка, Бо не дав Бог їй родить
Недалечко вбив брат брата, Щоб горілку не ділить... Надививсь, наслухавсь хватить! Повертаюсь, треба жить.
січень 2008
| 
