Чути дзюркіт, чути дзвін,
Мов веселі хлопчаки,
Мчать струмки навперегін,
Мчать до матінки-Ріки.
Після довгої розлуки,
Що створила їм Зима,
Візьме мати їх на руки
Й понесе аж до Дніпра.
Дніпро-батько їм зрадіє,
Бо це ж його діти.
Прийме, хвилею укриє
Й буде розуму учити.
По-обабіч їм покаже,
Україну - нашу неньку,
Ще їм казочку розкаже
Про колишнє і стареньке:
"Любі діти подивіться -
Київ пропливаєм.
Це Вкраїни нашої столиця
У каштанах процвітає.
І несуть нас далі води
В Канів і Черкаси,
Там Вкраїна для народу
Народила Кобзаря Тараса.
Далі діти я скажу
Вам важливу річ
І для вас, я покажу
Запоріжську Січ.
Тут колись в лихі роки
Боронили волю.
Наші славні козаки
Гинули за кращу долю"...
Поміж київські каштани,
Поміж кручі, поміж гори,
Через поле і баштани
Пливуть вони в Чорне море.
березень 2010
| 
