Сьогодні дивним все було уранці…
Здається навіть, чув у небі сміх.
Поєднаний із вітром мов у танці,
Згори до нас, весняний падав сніг.
Сніжинки, з наповнених пухких карниз,
Немов повітряний десант з небес,
Кружляючи, додолу падали у низ,
До рясних, зеленіючих чудес.
Всім тим хто звершував політ зимою,
Вони для них дали велику фору.
І кинулись щасливою юрбою,
У свій політ, але уже не в пору.
То всі гуртом, а хтось і по одинці,
Піднесенні, на кришталевому крилі,
Все падали щасливі самовбивці
В обійми теплої і любої землі.
| 
