Горе, горе вам жінки! Не до всіх звертаюсь, до окремих, Що свою горілчану проблему В доленосні заплели вінки.
Чи для того дано вам право, Щоб з мужиком на рівних ви були І з ним курили і пили? Хіба такої ми чекали слави?
Ви ж створенні були, Життя щасливе дарувати дітям, А не скалічене й побите, Яке ви просто пропили.
Самі себе по власній волі В зелені пута поплели. Самі себе в ярмо і запрягли, Жаліючись на злую долю.
А серце крає і болить, Мені повірте - гірко плаче, Коли я діток ваших бачу... За що вам Бог ще й дав родить?
травень 2009
| 
